Хвороба Боуена — це внутрішньоепідермальний плоскоклітинний рак шкіри. Захворювання виникає в віці 70-80 років, частіше у жінок, зазвичай на тулубі, верхніх кінцівках і в області промежини. Його розвиток пов’язують з дією ультрафіолетового опромінення, травматизацією шкіри, контактом з миш’яком (лікарські препарати, виробничі шкідливості).

Хвороба Боуена
Хвороба Боуена

Розглядають дві форми захворювання: одна — виникає на місцях, що піддаються інсоляції, а інша — на закритих ділянках шкіри. Остання форма, на думку авторів, частіше пов’язана з прийомом хворими препаратів миш’яку. Крім того, хвороба Боуена може розвиватися на тлі вогнищ  епідермодисплазії Левандовського-Лютца. Ряд авторів розцінюють ВПЛ(вірус папіломи людини) в якості важливого фактора розвитку хвороби Боуена. Дані літератури про частоту асоціації хвороби Боуена із злоякісними новоутвореннями внутрішніх органів досить суперечливі. Зокрема, автори, які вказують на наявність такого зв’язку, виявили рак внутрішніх органів у 57% померлих від хвороби Боуена. Проте в подальших дослідженнях достовірне збільшення частоти асоційованого раку внутрішніх органів спостерігалося тільки у хворих з вогнищами поразки на закритих ділянках шкіри (33%), тоді, як при хворобі Боуена на відкритих ділянках шкіри частота вісцерального раку — склала всього 5%. Клініка. Клінічна картина хвороби Боуена характеризується частіше солітарними і в 1/3 випадків множинними вогнищами поразки. Патологічний процес може розташовуватися на будь-яких ділянках шкіри: на тулубі, верхніх кінцівках, включаючи пальці кистей і нігтьове ложе, в області промежини.

Хвороба Боуена на пальці
Хвороба Боуена на пальці

Клінічні форми: екземоподібна, гіперкератотична, бородавчаста. Характерним є нерівномірний ріст вогнищ по периферії, строкатість (чергування ерозій, атрофії, гіперкератозу і підвищеної крайової зони). На поверхні ерозій — лусочко-кірочки, мокнення, при трансформації в рак з’ являється щільна вузлуватість, що згодом розпадається. Уражається будь -яка ділянка. Спочатку вогнища ураження представлені дрібними плямами червоного кольору, або незначно інфильтрованою бляшкою неправильних обрисів, або округлої форми з незначним лущенням. Бляшки можуть бути утворені злиттям червонуватих лентикулярних папул і вузлів різної величини. Розташовані на поверхні вогнища білі або жовті лусочки легко відділяються без ознак кровоточивості, оголюючи червону мокнучу поверхню. Вогнище має чіткі межі і поступово підноситься над рівнем шкіри. У міру збільшення його розмірів плоска поверхня стає гіперкератотичною і в деяких ділянках покривається кірками. Важливими клінічними ознаками також можуть бути нерівномірний ріст вогнища по периферії, його строкатість (за рахунок ділянок атрофії, гіперкератозу, бородавчастих розростань), піднесення крайової зони. Розмір вогнища варіює від 2 мм до розмірів долоні дитини. Пігментна форма хвороби Боуена зустрічається в 2% випадків. Хвороба Боуена нігтьового ложа проявляється лущенням навколо нігтьової пластинки, оніхолізисом або ерозією з кірками і знебарвленням нігтя. Хвороба Боуена в складках шкіри характеризується еритематозним дерматитом з різким, неприємним запахом; хронічним неспецифічним дерматитом або темними плямами. Трансформація хвороби Боуена в інвазивний плоскоклітинний рак супроводжується виразкою в межах бляшки .